Неподільський «царський» птах приживається у лісах Вінниччини

 

 

Вінниччина – край, непритаманний для проживання фазана, теплолюбивого, більш південного і степового птаха. Однак завдяки старанням лісівників держлісгоспів, які розводять фазанів та випускають у природу, а також ініціативі мисливців, які за власні кошти купують птахів, щоб випустити, «царський птах» поступово приживається у наших краях. Лісівники та мисливці випускають, а природа – приймає. Кліматичні умови змінюються, зими у нас стають теплішими і малосніжними - це сприяє розмноженню фазанів. Правда, часто вони стають здобиччю лисиці, щільність якої у нас давно перевищує оптимальну.

Розведенням фазана звичайного у напіввільних умовах серед держлісгоспів Вінниччини займаються в Іллінецькому, Гайсинському та Крижопільському лісгоспах. Облік мисливських тварин у 2020 році зафіксував 573 фазани в угіддях цих підприємств.

Першими узялись за цю справу іллінецькі лісівники і досягли хороших результатів. У вольєрі для напіввільного утримання на території Оратівського лісництва використовують сучасні інкубатори, доглядають птицю професійні працівники фазанарію. Потім фазанів реалізовують, а ініціативні мисливці випускають чимало птаства в ліси. Цього року чекають тепла, щоб маточне поголів’я фазанарію розпочало нестися, і тоді буде можливість закласти яйця до інкубаторів, розповів мисливствознавець Іллінецького лісгоспу В’ячеслав Яворович.

Мають фазанарій і гайсинські лісівники, які минулого року чотирма партіями випускали фазанів у ліс, усього понад 300 птахів. Жителі місцевих сіл уже можуть побачити «царську птицю», яка забрела на поля, околиці населених пунктів. Бачать час від часу птахів і лісівники, хоча важко стверджувати, наскільки високою є щільність фазана у лісових угіддях Гайсинського лісгоспу, каже мисливствознавець Сергій Злепко:

- Це справа нелегка, слід враховувати безліч нюансів. Ми випускали у більшості молодняк, птахів одно- та півторамісячного віку, оскільки саме така вікова категорія має шанси встигнути адаптуватися до вільних умов. Але фазани є здобиччю для чималої кількості хижаків: лисиць, яструбів, сірої ворони, крука, бродячих собак. Минула осінь була суха для цього птаха, це негативний чинник для їхньої приживлюваності у природі. А зима – малосніжна, тому ми не могли зафіксувати за слідами чисельність птахів.

Так, розводити фазана - це досить нелегко фізично та фінансово затратно. Вдалось прижитися фазану у природному середовищі у лісах найпівденнішої межі Крижопільського лісгоспу – у Піщанському районі, на територіях Рудницького та Піщанського лісництв. Гуляючи навесні у лісі, можна почути характерний для фазанового самця клич у шлюбний перід. Звук мало схожий на пташиний, більш нагадує ревіння. Лісівники розповідають, що часто бачать фазанів у лісових угіддях. Чим так хороше фазанам у цій частині Вінниччини?

По-перше, вже кілька років як лісівники Крижопільського лісгоспу випускають фазанів у лісові угіддя, розводять птаха у фазанарії Піщанського лісництва. По-друге, тут для птаха сприятливі температурно-клітаматичні умови, тут справді південніше, ближче до Молдови, тому й тепліше. І врешті, далеко не останній фактор – наявність природних ворогів. Ніхто не каже, що у Піщанському районі немає лисиць. Однак варто віддати належне свідомим місцевим мисливцям. У селі Яворівка Піщанського району є мисливська бригада під керівництвом Олександра Цвідрука, які на власній ініціативі тримають на контролі чисельність шкідливих хижаків. - За сезон вони відстрілюють 90-100 голів лисиць, - розповідає лісничий Рудницького лісництва Олег Клопотнюк. - Таким чином популяція фазана мала шанси значно збільшитись. Можу бачити цих прекрасних птахів на молодняках практично кожен день, там для них хороша кормова база. Зазвичай вони тримаються ближче до сільгоспугідь, де є залишки зерна, соняшнику, а також у чагарниках, адже харчуються насінням трав, ягодами, взимку ласують шипшиною. А ще фазан селиться у балках, порослих чагарниками та травою, а наявність поблизу чистої проточної води – обов’язкова для нього. Тому у нашому лісництві вони зустрічаються у тих обходах, де протікає річка Кам’янка, у очеретяних заростях, поблизу лісових угідь біля села Файгород і аж до Придністровсього кордону.